Статті

Як навчити дітей вирішувати проблеми за допомогою кубиків Rory’s Story

Кубики Рорі,  або Rory’s Story Cubes, у 2004 році вигадав ірландський тренер з креативного мислення і творчого вирішення проблем Рорі О’Коннор. А вже у 2011 вони стали лідером продажів на сайті Amazon.com у категорії «Ігри та іграшки». І хоча задумувалися кубики як інструмент пошуку нестандартних рішень для дорослих, згодом їх почали застосовувати і для навчальних ігор з дітьми.

Існує багато наборів по три кубики Рорі в кожному: «Звірі», «Медицина», «Космос», «Кам’яний вік», «Казки», «Порятунок», «Спорт», «Середньовіччя» та інші. А також серії з дев’яти кубиків: «Дії», «Подорожі», «Фантазія», універсальні. Розповідаємо, як гра може допомогти вчителям урізноманітнити свої методи викладання.

На уроках

Кубики можна застосовувати на уроках з будь-яких предметів. Помістіть їх у непрозорий мішечок чи капелюх. Кожна дитина витягує один кубик та обирає котресь із зображень на ньому для обговорення.

Запропонуйте учням використати малюнок та асоціації, які він викликає, для відповіді на запитання. Наприклад: «Яку книгу мені нагадує намальоване на кубику? Кого з вчених чи письменників? Яка історія життя цієї людини?», «Яку країну з тих, що ми вивчали на географії, нагадує малюнок? Де я хотів би побувати та чому?», «Якою я бачу школу майбутнього? Який предмет з тих, що в ній має бути, нагадує зображення?», «З якою темою з біології асоціюється кубик?», «Яку історичну подію нагадав малюнок?».

Який ефект?

Дитина відпрацьовує навички імпровізації та гнучкість мислення, коли поєднує обране зображення і свою відповідь. Окрім цього, індивідуальні відповіді допомагають дітям закріпити адекватну самооцінку. Адже учнів запитують, слухають та ставлять їм уточнювальні запитання. Також гра допомагає дітям подолати невпевненість у собі. Бо учні засвоюють матеріал через гру, у комфортний для них спосіб.

Під час класних годин

Кубики Рорі можуть стати в пригоді класним керівникам: під час класних годин чи після екскурсій, шкільних конкурсів та інших знакових для учнів подій.

Передайте кубики дітям і запропонуйте по черзі кожному обрати те зображення, яке буде його власною відповіддю на запитання: «Що мені найбільше запам’яталося з нашої екскурсії?», «Що сподобалося з виступу однокласників, які взяли участь у конкурсі чи святі?». Або просто: «Який у мене зараз настрій?».

Існує також варіант для колективного застосування кубиків. Для цього поділіть клас на групи по дев’ять учнів. Кожен отримає по одному кубику з набору. Попросіть когось з міні-груп кинути кубики на парту. Так вибудується дев’ять зображень, на перший погляд не поєднаних між собою. Запропонуйте дітям скласти кубики в певній послідовності так, щоб розповісти смішну чи страшну гостросюжетну історію. Про підготовку до контрольної, спільну поїздку в інше місто, події навчального семестру, що запам’яталися найбільше.

Який ефект?

Дуже важливо давати дітям можливість говорити про свої почуття. Не всі діти можуть цілком усвідомити запитання «Як ти почуваєшся?». А от про настрій чи власні враження говорити простіше. Коротенькі, навіть 20-секундні відповіді вчать дітей основам культури почуттів. Водночас це навчає учнів слухати інших, співпереживати та вибудовувати безоцінкове ставлення до емоцій інших людей. І, звичайно, вправа допомагає згуртувати клас.

Під час мозкового штурму

Мозковий штурм, або brainstorming, — це те, для чого і були створені кубики Рорі. Тож не варто нехтувати цією властивістю методики. Запропонуйте класу сісти в три кола, роздайте кожній групі по набору кубиків і поставте перед ними чітке завдання: вигадати номер чи сценарій для шкільного конкурсу, продумати відеоролик-презентацію класу.

Після того як діти переглянуть зображення на всіх сторонах кубика, можна почати обговорювати ідеї, пропонувати варіанти вирішення завдання. Також треба, щоб у кожній групі хтось одразу нотував ідеї, цінні зауваження та коментарі.

Який ефект?

У школах діти нечасто мають змогу освоїти такий формат співпраці, як дискусії в міні-групах, тому це буде цікавим експериментом. Такі ігри також дозволяють розвивати гнучкість та вміння домовлятися. Із кожною наступною спробою зростає впевненість дітей у власних сильних сторонах. За допомогою візуальних інструментів мозок починає шукати нестандартні рішення й тренується пристосовуватися до нових умов.

До того ж ті діти, які зазвичай не дуже активні на уроках і лише зрідка висловлюють свою думку, включаються в груповий процес, почуваються частиною колективу. Крім того, вони вчаться висловлювати принаймні найпростіші ідеї, адже головна вимога — кожному сказати мінімум по реченню.

Під час важливих розмов

Трапляється, що дітям немає з ким обговорити події, які відбуваються в країні чи місті. Але це не означає, що вони перестають їх цікавити, викликати тривогу чи здивування. Тож необхідно навчити дітей висловлюватися на актуальні теми.

Перемішайте всі наявні кубики в одному мішечку чи капелюсі та запропонуйте обговорити той, що є відповіддю на запитання: «Яка з останніх подій в Україні чи світі викликає у мене подив?».

Також методика допомагає у профорієнтації. Нехай кожен обере те зображення, яке відповідає на запитання «Що я вмію робити найкраще?».

Можна запропонувати обрати кубик, що асоціюється з одним зі слів: «кар’єра», «щастя», «освіта». Нехай діти пояснять, що вони вкладають у ці слова і чому саме цей кубик обрали.

Який ефект?

Завдяки таким іграм у дітей з’являється площина для дискусій. І не лише для тем, обмежених певними дисциплінами. Це дуже важливо, щоб виховати мислячих особистостей. Такі методики розвивають критичне мислення, допомагають краще зрозуміти себе та однокласників. Тому зближують дітей.

Автор: Іра Донська

" ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ"

Узлова Л.А., учитель світової літератури Балахівської ЗШ І-ІІІ ст.

 У статті йдеться про використання на уроках зарубіжної літератури  різних видів  інноваційних технологій. Цікаві форми роботи  з використанням мультимедійних інструментів, які можна використовувати  під час вивчення художніх творів, а також застосування технологічної карти уроку як способу графічно-символічного проектування уроку і водночас плану співпраці вчителя та учнів.

Ключові слова: буклет, буктрейлер, відеоскрайбінг, веб-квест, технологічна карта уроку.

 Реформування освіти в Україні передбачене не тільки інструктивними листами Міністерства освіти і науки, але й самим часом, дійсністю. Із розвитком комп’ютеризації, телебачення, наше суспільство втрачає читача художньої літератури. Проблема удосконалення уроку зарубіжної літератури дискутується стільки ж, скільки існує ця дисципліна, бо урок є основною ланкою навчально-виховного процесу.

 На уроках зарубіжної літератури в учнів формуються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири, вивчення літератури сприяє вихованню суспільно зрілої, активної, творчої особистості. Одним із головних завдань нинішнього учителя літератури є формування особистості через виховання кваліфікованого читача. Внаслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема ж – оптимізації методичних прийомів і форм шкільного аналізу художнього тексту, спрямованих на досягнення цілісності сприймання шкільного курсу літератури, побудови системи уроків, що допомагає простежити духовне зростання учнів протягом усіх шкільних років під час вивчення різних тем у курсі «Зарубіжна література».

 Під час вивчення зарубіжної літератури слід активніше використовувати сучасні педагогічні технології: комп’ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи. Вони збільшують пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури. Серед інтерактивних форм роботи на уроках зарубіжної літератури поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовується під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завдань. З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінантною формою навчання на уроках зарубіжної літератури в усіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.

 На сучасному етапі розвитку освітньої системи в процесі викладання зарубіжної літератури зростає роль інноваційних технологій, використання яких значно сприятиме піднесенню якості та інтенсивності навчального процесу, приверненню уваги учнів до найкращих надбань світової літератури.  Інноваційні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань.

 Одним із продуктивних і перспективних напрямів такої роботи є використання можливостей комп’ютерної техніки, за допомогою якої насамперед якнайкраще вирішується проблема забезпечення вчителя й учня художніми текстами та науково-методичною літературою.

 Потреба дитини в навчанні полягає в її прагненні отримати знання про предмет за допомогою експериментування з ним. У цій перебудові вловлюється творчий момент заради здійснення якого вчитель систематично створює в класі необхідні умови.

 Сучасний урок -  це сучасна технології, як стверджує Анна-Марія Богосвятська, кандидат філологічних наук Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Зокрема, вона значну роль відводить також використанню ІКТ на уроках зарубіжної літератури.

 З розвитком комп’ютерних та інформаційних технологій інструментарій педагога значно розширився. Складно уявити сучасний урок зарубіжної літератури без фрагмента слайд-презентації, інтерактивного тесту, фрагмента відеофільму за твором, що вивчається, ілюстративного матеріалу. І в цьому перевага, користь застосування комп’ютерних технологій. Використання ІКТ багато в чому полегшує підготовку до уроку. Заняття стають цікавішими, захопливими.

 Технічне оснащення звичайного шкільного кабінету передбачає зазвичай широку палітру ІКТ, як-от: персональний комп’ютер, екран, інтерактивна дошка, електронні освітні ресурси, програмне забезпечення, шкільна мережа Wi-Fi тощо. Усі ці цифрові пристрої відкривають перед педагогом нові можливості (аудіоефекти, відеоряд), яких у нього не було раніше, дають змогу ще більшою мірою використовувати принцип наочності в процесі навчання.

 Сучасний мультимедійний урок – це не тільки красива презентація і велика кількість ефектів. У сучасній освіті дуже важливими і актуальними стають питання про способи, прийоми, технології організації освітньої діяльності, засновані на інтерактивних методах.

 Інтерактивний навчальний комплекс значною мірою підвищує рівень взаємодії між учителем і учнем, надає словеснику нові можливості контролю засвоєння знань і забезпечує миттєвий зворотний зв’язок з учнями.

 Нові інформаційні технології кардинально вплинули на всю систему освіти, зачепивши її зміст, форми і методи навчання, що привело до зміни вимог щодо моделі випускника загальноосвітнього  навчального закладу. 3 моменту використання у сфері освіти мережевих (сіткових) технологій, онлайнових баз даних, комп'ютерного моделювання стало можливим навчати учнів не лише працювати в Інтернеті з метою засвоєння навчального матеріалу, але й використовувати його ресурси у  майбутній професійній діяльності .

 Уроки літератури – розмова особлива. Вони  повинні бути яскравими, емоційними, із залученням ілюстрованого матеріалу, з використанням аудіо- та відеосупроводів, які дають змогу учням побачити світ очима художників, почути акторське прочитання віршів, прози і класичну музику.

 Використання інтерактивних пазлів на уроках літературного читання допомагає учням пригадати і закріпити вивчене в ігровій формі. Мультимедійні можливості можна використовувати також при підготовці до переказу твору за ілюстраціями. Ставлячи перед учнями проблему як необхідність, ІКТ бере участь у процесі пізнання в ролі організатора спільного пошуку.

Цікаві форми роботи  з використанням мультимедійних інструментів можна використовувати  під час вивчення художніх творів.

Буклет (від фр. bouclette – «кільце, пряжечка») – кольорове друковане видання, сфальцьоване (складене) паралельними згинами в декілька сторінок так, що текст може читатися без розрізання, розкриваючись, як ширма. Суть буклета: на мінімальній площі вмістити максимум інформації просвітницького або рекламного характеру. Зміст буклета: терміни, інформація про художні епохи, напрями і стилі, біографія письменника, історія створення твору тощо. Створити буклет можна за допомогою сучасних графічних програм Microsoft Publisher, Adobe Photoshop, Corel Draw. Бажано вказати свій навчальний заклад, рік створення буклета, прізвища тих, хто виконав роботу, а також інформаційні ресурси.

Буктрейлер (з англ. book – «книга», trailer –«тягнути») – короткий ролик-анотація, що ілюструє найяскравіші моменти літературного твору; поєднує в собі рекламу, кіно, літературу, музику, візуальне мистецтво, а також електронні та Інтернет-технології. Існують різновиди буктрейлерів:

1) Оповідний буктрейлер – презентує основу сюжету твору, відповідає на три основні питання: де? (місце дії), хто? (герої твору і відносини між ними), у чому проблема? (головний конфлікт твору, натяк на наслідки ключової події).

2) Атмосферний буктрейлер – передає основний настрій, атмосферу книги та емоції.

3) Концептуальний буктрейлер – транслює ключові ідеї і загальну смислову спрямованість твору.

Веб-квест (від англ. webquest, що буквально означає «Інтернет-мандрівка») – вид проекту, який дає учням можливість ефективно використовувати інформацію, знайдену в мережі Інтернет. Це, як правило, сайт в Інтернеті, присвячений певній літературній темі, що складається з кількох пов’язаних єдиною сюжетною лінією розділів, насичених посиланнями на інші Інтернет-ресурси .

Відеоскрайбінг (від англ. scrap – «вирізка») –  технологія створення анімаційних відеороликів, в яких мальоване зображення створюється прямо на очах глядача.

Віртуальна екскурсія (від англ. virtual – схожий, подібний) – це 3-х мірна сцена, розміщена в мережі Інтернет, яка дає змогу отримати уявлення про будь-який реальний об’єкт. Створювана модель дозволяє здійснювати переміщення по віртуальному об’єкту (наприклад, музею письменника), його обертання, повну свободу пересувань. Не виходячи з класу, учні можуть відвідати будь-яку літературну подію, місце.  Їх доцільно використовувати при вивченні біографії письменника («Гоголівські місця України», «Дорогами Дон Кіхота», «Культура Античності»).

Колаж (від фр. papier coIlage – «наклеєний папір») – створення цільного зображення на певну тему з допомогою додавання на будь-яку основу предметів, фрагментів інших зображень і матеріалів, що відрізняються від основи за кольором і фактурою. Створення літературних колажів у таких програмах як Picasa 3 і Adobe Photoshop допомагає розвинути уяву і естетичний смак, а також творчі здібності учнів.

Мотиватор (від слова «мотив» – спонукання до дії) – спеціальна картинка або фотографія у блакитній рамці, під якою розміщується влучний коментар-висловлювання (наприклад, «Світ змінюється після кожної прочитаної книжки»). Мотиватори містять філософський підхід і смислове навантаження, пропагують оптимістичний спосіб думки, надихають на роботу над собою, змушують позитивно замислитися.

Плейкаст (англ. playcast) – різновид листівки нового часу; оригінальна мультимедійна композиція на певну тему, що складається з гармонійно пов’язаних між собою фону-картинки, тексту і музичного файлу.

Слайд-презентація – спосіб демонстрації інформації перед аудиторією; набір кольорових картинок-слайдів на певну тему, що зберігається в файлі спеціального формату. Лідером серед систем для створення презентацій є програма PowerPoint. На слайді можуть міститися такі об’єкти: заголовок і підзаголовок, графічні зображення (малюнки), таблиці, діаграми, текст, звук, відео,  фон, колонтитул, різні зовнішні об’єкти.

 Володіння комп’ютерною грамотою дає змогу учням створювати різні плакати, колажі, допомагати вчителю оформлювати слайди, готувати завдання на різні конкурси, реалізовувати літературні проекти, а також досягати високих результатів у навчанні. Уроки та виховні заходи з використанням електронних освітніх ресурсів допомагають учителю зацікавити учнів матеріалом, оскільки, готуючись до таких уроків, вони відволікаються від пустого спілкування в мережах Інтернет, від комп’ютерних ігор і заглиблюються в більш цікавий світ – світ літератури і мистецтва.

 Досить популярним стало ведення вчителями власних блогів та сайтів. Блог виступає джерелом навчальної інформації й представляє також матеріали нового покоління (наприклад, гіперпосилання). У блозі представлені всі види інформаційно-комунікативних технологій – презентації, тексти, вправи, веб-альбоми. Блог призначений для організації навчання й виховної роботи. Допомагає учням здобувати інформацію щодо предмету. На блозі  розміщуються випереджаючі завдання, орієнтовні запитання для підготовки до контрольних робіт.  Така робота сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів та розвитку їх творчих здібностей.

З психології відомо, що здібності людини розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує викладач, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей дітей, бо непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дадуть позитивного ефекту. Тому система роботи викладача з активізації пізнавальної діяльності повинна будуватись з урахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення.

 Ще одним інноваційним інструментом вчителя є  Технологічна карта уроку – спосіб графічно-символічного проектування уроку і водночас план співпраці вчителя та учнів. Це новий вид методичної продукції, що забезпечує ефективне і якісне викладання навчальних дисциплін у школі й можливість досягнення запланованих результатів освоєння освітньої програми.

 Технологічна карта уроку – своєрідна план-схема, яскрава, з малюнками, графічними зображеннями, словами, кросвордами, піктограмами, загадками. Її призначення – зацікавити учнів, пробудити в них мотив до пізнання, адже учні мають знати, що вони будуть вивчати. Сутність педагогічної діяльності із застосуванням технологічної карти полягає у використанні інноваційної технології роботи з інформацією, описі завдань для учня з освоєння теми, оформленні передбачуваних освітніх результатів. Технологічну карту відрізняють: інтерактивність, структурованість, алгоритмічність, технологічність і узагальненість інформації.

 Розуміючи, що названий інструмент є продуктом абсолютної творчості вчителя, все ж означимо важливі складові технологічної карти уроку, яка містить три тісно пов’язані між собою етапи представлення навчальної інформації.

 А. Сприйняття: відбувається з допомогою сенсорних каналів (зір, слух, нюх, дотик, смак), а також відчуття, почуття, враження, впливу, експериментування, роздумів, мріяння, фантазування тощо.

 У цій частині технологічної карти, яка буде представлена учням, міститься запис теми уроку. Якщо це урок зарубіжної літератури, зрозуміло, що формулювання теми повинно підносити звичайні земні знання до духовних джерел, натякати на красу і загадковість світу та людини. Тема може відображати зміст одного уроку чи серії уроків (наприклад, «Світло Слова», «Дарунки душі», «Шукай радість», «Аромат епохи Відродження»).

У цьому секторі нашої карти уроку також розміщуємо епіграф (або лейтмотив) уроку, де наголошується на тій якості, яку учні будуть цілеспрямовано розвивати в собі у процесі аналізу художнього твору.

Наприклад: «Якщо ви думаєте, що світ змінити неможливо, то ви лише один з тих, хто його не змінює» (Жак Фреско).

Для того, щоб мотивувати учнів на пізнання, у цьому пункті вчитель зазначає декілька видів діяльності, які сприяють емоційному сприйняттю теми, її глибинному проживанню. Наприклад: «Мої подарунки», «Пізнаємо істину», «Формуємо світогляд», «Шукаємо сенс життя», «Рецепт від самотності», «Зустріч з героєм», «Бачу, чую, відчуваю», «Ефект присутності», «Зоряне дихання» та ін.

Під час уроку технологічна карта буде доповнюватися відповідями учнів, а також символом уроку – знаком, в якому «схоплено» суть навчальної теми (як варіант: образ маяка, троянди, перлини, зірки, гори, драбини тощо).

 Б. Обробка та збереження інформації: відбувається через пошук, дослідження, вирішення проблеми, аналіз, структурування, розуміння, опанування навичок, запам’ятовування, повторення.

Варіанти зазначених видів діяльності: проблемне питання, риторичне питання, обмін особистим досвідом, дискусії, «Зіткнення протилежностей», «Гармонійна цілісність образів», «Смак почуттів», «Кошик ідей», «Чарівна скриня», «Скульптура героя», «Звуковий пейзаж», «Кольорогама героя».

 В. Передача інформації. Отримання знань завжди має приводити до їх передачі – через застосування, гнучкий підхід, апробацію, впевненість, доступ, дію, рефлексію.

Варіанти зазначених видів діяльності: пантоміми, сценки, «Який я? – Який герой?», «Картина сьогоднішнього дня», «Осяяння душі», «Скульптура почуттів», «Я: дізнався, замислився, був вражений», «Чим збагатив нас урок» та ін.

 Щоб створити технологічну карту уроку, вчителю необхідно побути наодинці з собою, уявити простір класної кімнати, привести в гармонійний стан свої думки, почуття і дати можливість живим образам досліджуваної теми «увійти» на урок, зручно розміститися на площині аркуша (плаката, слайда). Залежно від вікових особливостей учнів, кількість зазначених навчальних елементів на карті може варіюватися від 5 до 12. Правильно структурована і представлена інформація уроку навіть високої складності, сприймається дітьми легко, граючись.

 Щоб іти в ногу з сучасними вимогами, потрібно постійно займатися самоосвітою. Бути «в тренді» часто допомагають соціальні мережі, спільноти педагогів, які діляться досвідом використання сучасних новітніх технологій. Звичайно, на самовдосконалення  та вивчення з подальшим впровадженням ІКТ потрібно чимало часу, якого не вистачає. Тому бажано організовувати в школі  навчання з впровадження ІКТ-технологій в освітньому процесі, удосконалення вмінь у веденні блогів, сайтів,  використання різноманітних програм.

Комп'ютери, як відомо, використовують сьогодні практично в усіх галузях суспільного життя. Тому вміння працювати із сучасними інформаційними технологіями розглядаються у нашій державі як обов'язкові та необхідні для кожного спеціаліста. Саме з цієї причини заслуговує уваги проблема підготовки майбутніх фахівців, які б володіли комп'ютерними знаннями і вміли застосовувати їх у своїй професійній діяльності: адже вищі заклади освіти готують випускників 21-го століття, в якому відбувається стрімкий розвиток інформаційних технологій; з кожним днем зростають їхні можливості, розробляються удосконалені та нові зразки як програмного, так і технічного забезпечення. Тому й можливості використання цих технологій у навчальному процесі, на мою  думку, є невичерпними. Винятку не становить і галузь вивчення зарубіжої літератури.

 Отже, у сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інноваційні технології навчання.

 Безперечно, використання нових інформаційних технологій навчання не заперечує традиційних технологій, але проблема інформаційної адаптації людини у новому інформаційному середовищі змушує переглядати зміст традиційних технологій з частішим нахилом до вибору ефективніших методів і засобів надання освітніх послуг.

Література

1.Богосвятська А.І.  Буктрейлер як стратегія залучення учнів до читання // Зарубіжна література в школах України. – 2015. - №2. – с.2-6.

2.Богосвятська А.І.  Педагогічний інструментарій учителя зарубіжної // Зарубіжна література в школах України. – 2016. - №6. – с.14-22.

3.Богосвятська А.І.  Інноваційні форми масових навчально-виховних заходів із зарубіжної // Зарубіжна література в школах України. – 2016. - №4. –

с.26-30.

4.Ісаєва О. Формування сучасного читача засобами медіаосвіти // Всесвітня література в сучасній школі. – 2013. - №2. – с.5-10.

5. Янкович О. Інформаційно-комунікативні технології на уроках літератури // Всесвітня література в сучасній школі. – 2008. - №11-12. – с.2-4

Сучасні педагогічні технології у практиці вчителя зарубіжної літератури

Вороніна Л.А., заступник

директора Глибоцької гімназії

з науково-методичної роботи

 

Технологіям у наш час відводиться роль глобального фактору, основної рушійної сили розвитку цивілізації.

   Технологія (від грецького techne — "мистецтво", "майстерність" і logos— "слово", "навчання") — сукупність методів, що застосовуються в якому-небудь процесі для досягнення найкращих результатів. Для того щоб діяльність отримала право називатися технологією, необхідно її розділити на елементи, що реалізуються у певній послідовності.

Гуманітарні технології можна розглядати як засіб не тільки практичного, а й творчого досягнення поставленої мети. У цьому випадку технологія як істотний момент людської діяльності відповідає поняттям "техніка" та "творчість".

Творче у діяльності забезпечує і новизну результату, і "самозбереження" (розвиток людського змісту діяльності), технічне ж відповідає за об'єктивний та ефективний спосіб такого розвитку та досягнення певного результату. "Творче" виражає етимологію техног; - ;"мистецтво" та "майстерність". "Технічне" може застосовуватися як"сила впливу", як"манера", як "контроль" (ситуації, вчинків, станів), виконує функцію "провідника" ггодської волі у процесі діяльності. Людина при цьому не втрачає себе у своїй діяльності, а залишається в ній як творче та самозбережувальне начало. Співвідношення "творчого" та "технічного" характеризується протиріччям та перевагою першого над останнім у самій сутності діяльності і є внутрішньодіяльнісною формою вираження зовнішнього протиріччя суб'єктивного та об'єктивного.

    Педагогічна технологія — конструювання навчального процесу з гарантованим досягненням мети. У педагогічних технологій в освітньому процесі порівняно недовгий життєвий шлях. Вони виникли лише у XX ст., тому багато деталей уточнюється, систематизується та зводиться до однотипності. Про технологізоване навчання ми говоримо тоді, коли мова йде про чітку послідовність дій педагога, про загальні закономірності даного процесу навчання, про максимально конкретно сформульовані мету та завдання, про способи взаємопов'язаної діяльності вчителя та учня та їх роль у освітньому процесі, про гарантоване досягнення передбачуваного результату кожним школярем .

Будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності), якими є:

— концептуальність (опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально-педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети);

— системність (логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність);

— можливість управління (діагностичне цілепокладання, планування, проектування процесу навчання, поетапна діагностика, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів);

— ефективність (оптимальність засобів, гарантування досягнення певного стандарту освіти);

— відтворюваність (можливість використання

(повторення, відтворення) педагогічної технології в

інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами); візуалізація (характерна для окремих технологій.

Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювавальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників).

Деякі філологи вважають, що світова література, на відміну від інших предметів, не має точних формул, не може оперувати однозначними рішеннями. Наскільки ефективним буде діалог письменника з учителем та учнем, багато у чому залежить від майстерності педагога, від його бажання та вміння творити, вигадувати, пробувати. Все правильно! Вчителі інтуїтивно використовують у своїй практиці багато розрізнених елементів різноманітних технологій. Пригадують, винаходять, часом засиджуючись за робочим столом до пізньої ночі, складають схеми, таблиці, шукають прийоми роботи з ними Як кажуть, "винаходять велосипед".

Технологія, на відміну від вільного, часто невпорядкованого творчого пошуку, дає вчителю дієвий робочий інструментарій. Педагогічна технологія — це не просто окремі прийоми, а налагоджена система з набагато більшим та вдосконаленим набором стратегій та прийомів, справжній "золотий ключик", здатний відкрити душу навіть найбільш лінивого читача. При цьому ніхто не відміняє творчий підхід. Успішність будь-якої педагогічної технології залежить від особистості вчителя та психологічно грамотного спрямування його педагогічної діяльності.

Структура технологій може бути представлена таким чином:

— мета та завдання технології;

— принципи;

— умови технологічного процесу;

— характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії;

— типологія;

— технологічна карта (етапи досягнення мети);

— прогнозовані результати.

За цією структурою і розглянемо найбільш поширені освітні технології у практиці вчителя світової літератури.

1. Проектно-діяльнісна технологія.

Слово "проект"у перекладі з латини означає "кинути уперед". Справді, проект — це будь-який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації.

Проектна технологія є інтегративним видом діяльності, що синтезує в собі елементи ігрової, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, перетворювальної, навчальної, комунікативної та головне — творчої діяльності.

Цілі та завдання технології, які вирішують учасники в рамках навчальних проектів:

— когнітивні — пізнання об'єктів навколишньої реальності; вивчення способів розв'язання проблем, оволодіння навичками роботи з джерелами інформації, інструментами і технологіями.

— організаційні - оволодіння навичками самоорганізації, вміння ставити перед собою мету, планувати та корегувати діяльність, приймати рішення; нести особисту відповідальність за результат.

— креативні — вміння конструювати, моделювати, проектувати і т. ін.

— комунікативні — розвиток навичок роботи в групі, виховання толерантності, формування культури публічних виступів.

Основні принципи:

— принцип розвитку пізнавальних та творчих навичок учнів;

— самодіяльний характер творчої активності учнів;

— принцип співробітництва учнів між собою і вчителем;

— прагматична спрямованість на результат.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Із носія готових знань учитель перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів.

Типологія проектів.

За домінантною діяльністю: дослідницько-пошукові, творчі, прикладні (практико-орієнтовані), ігрові (рольові, пригодницькі), інформаційні.

За предметно-змістовою галуззю знань: монопроект, міжпредметний проект, надпредметний проект.

За кількістю учасників проекту: індивідуальні, парні, групові.

За тривалістю виконання проекту: короткострокові, середньої тривалості, довгострокові.

За формою представлення результатів: пленарні, стендові, мультимедійні, рольові, творчі.

Технологічна карта:

1. Організаційно-підготовчий етап:

— визначення теми, мети і типу проекту, обговорення проблеми, висунення гіпотези;

— планування;

— дослідження, спостереження, робота з інформаційними ресурсами, анкетування, експеримент.

2. Технологічний етап:

— виконання проекту (самостійна робота, самоорганізація роботи партнерства);

— аналіз інформації, обговорення отриманих даних у групах, підбиття підсумків, формулювання висновків.

3. Підсумковий етап:

— творчий звіт, презентація отриманих результатів, захист проекту;

— колективне обговорення, оцінювання результатів і процесу дослідження за встановленими критеріями, коригування, рефлексія.

4. Подальше "життя" проекту (презентація його в місцевій пресі, на конференції, для учнів інших шкіл, знайомих і батьків тощо).

Існує і коротка формула етапів роботи над навчальним проектом — "шість П": проблема — планування — пошук — продукт — презентація — портфоліо (тобто папка, у якій зібрані всі робочі матеріали).

  Прогнозовані результати:

1) зовнішній результат (його можна побачити, осмислити, оформити відповідним чином, застосувати в реальній практичній діяльності): альманах, анкета, брошура, буклет, виставка, відеокліп, віртуальна екскурсія, дизайн-макет, довідник, ілюстрація, інсценівка, інтерв'ю, каталог, колаж, колекція, мультимедійна презентація, публікація, рекламний проспект, стаття, сценарій, стінгазета, таблиця, фотоальбом, щоденник подорожі тощо;

2) внутрішній результат, або досвід діяльності, який стає безцінним надбанням учня, поєднуючи в собі знання і вміння, компетенції й цінності: розвиток різноманітних здібностей: вербально-лінгвістичних, візуально-просторових, міжособистісних, внутрішньособистісних.

Розвиток специфічних умінь та навичок: проблематизації, цілепокладання, організації та планування діяльності, пошуку необхідної інформації, самоаналізу та рефлексії, презентації, комунікативності, уміння приймати рішення та ін.

На думку Н.В. Маслової, "якщо школа не навчає дитину мислити проектно, вона назавжди залишиться тільки виконувачем чужих планів. Така людина живе сьогоднішнім днем, короткими програмами".

2. Технологія педагогічної майстерні.

Педагогічна майстерня — це така форма навчання дорослих і дітей, яка створює умови для сходження кожного учасника до нового знання й нового досвіду шляхом самостійного або колективного відкриття.

Діти здійснюють самостійні відкриття, шукають, відповіді на питання і радіють знахідкам у об'єкті, що вивчається, та в самих собі. Усі учасники — і діти, і дорослі — сприймають процес у майстерні як частинку живого життя.

Мета та завдання технології: навчити учасників мислити творчо та розкуто і самостійно вибудовувати свої знання.

Основні принципи.

— принцип нелінійності: значний елемент імпровізації, непередбачуваності педагогічного акту, а також невизначеності, неясності, навіть загадковості в завданнях;

— діалогічність як головний принцип взаємодії, співпраці, співтворчості;

— рівність всіх учасників, включаючи педагогів;

— принцип цілісності: взаємозв'язок усіх етапів, окремих завдань майстерні;

— ненасильницьке залучення у процес діяльності;

— право кожного на помилку, самостійне її подолання оцінка є і повинна бути, але тільки позитивна); відсутність суперництва, змагання;

— чергування індивідуальної та групової роботи;

— важливість не стільки результату творчості,

скільки самого процесу;

— різноманітність матеріалу, що використовується;

— відповідальність кожного за свій вибір.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії: ціннісно-смислова рівність усіх учасників, включаючи майстра — керівника майстерні; діти — головні герої дійства під час заняття; рішуче обмеження участі, практичної діяльності майстра (керівника) як авторитету на всіх етапах майстерні.

Типологія.

За метою та способами діяльності виокремлюються:

— майстерні творчого письма;

— майстерні побудови знань;

— майстерні конструювання;

— майстерні відносин;

— майстерні з самопізнання;

— майстерні відносин і ціннісних орієнтацій та ін.

Типи літературних майстерень:

1. "Художній твір" (комплексний аналіз невеликих за обсягом прозаїчних та поетичних творів).

2. "Автор і його творчість" (оглядові теми, кожна група представляє свого автора, напрям, течію в літературі, жанр та ін.).

3. "Система образів" (зіставлення або протиставлення головних героїв творів, їх особистісні, портретні характеристики).

4. "Поетична майстерня" (складання тематичних поетичних збірок відомих авторів, їх захист, аналіз авторських поетичних текстів, створення власних віршів, робота з теорії літератури).

5. "Психологічна майстерня" (вивчення особливостей внутрішнього світу літературних героїв, зміни їх психологічних станів).

6. "Коло читання" (створення особливої системи навчальних занять з літератури, пов'язаної з усвідомленням сенсу вивчення даного предмета).

7. "Майстерня-екскурсія" (заочна екскурсія на

батьківщину письменників та поетів, мандрівка описаними у творах містами).

8. "Інтегрована майстерня" (урок літератури, музики, образотворчого мистецтва, історії, філософії та ін.).

9. "Наукові дослідження" (робота з літературознавчим матеріалом, глибокий аналіз великих творів).

10. "Мультимедійна майстерня" (включення старшокласників у процес медіаосвіти).

Технологічна карта:

І етап: індуктор (наведення) — створення мотиваційної бази для активної творчої та дослідницької роботи.

ІІ етап: самоконструкція — перехід від почуттів, емоцій до реальних дій, оформлення відчуттів у вигляді гіпотези, тексту, малюнка, проекту.

ІІІ етап: соціоконструкція — формування пар на основі схожих точок зору, об'єднання гіпотез, взаємна оцінка індивідуально створених проектів.

IV етап: соціалізація — обговорення уже в малих групах, толерантне ставлення до думки товариша; інтеграція ідей, варіантів, оформлення загального проекту.

V етап: анонс робіт, "презентація" різних точок зору на проблему у формі текстів, віршів, малюнків, схем.

VI етап: розрив (усвідомлення варіантів, емоційний конфлікт між тими уміннями, що були в учня, і новими знаннями).

VII етап: рефлексія.

Основні прийоми і методи: метод символічного бачення, метод порівняння версій, метод "Якби...", метод евристичного дослідження, метод "ключових слів", дослідницький метод, прийом "Читання з позначками" та ін.

Прогнозовані результати:

а) внутрішній результат (знайомство з основними поняттями теми, усвідомлення особистої значущості

змісту, емоційне переживання та формування ціннісних відношень до змісту теми, нові питання, що потребують роздумів, заглиблення в тему);

б) зовнішній результат (творча робота узагальнюючого та рефлексивного характеру, яка може бути представлена в різних формах: слово, фарба, синтетичний жанр).

3. Технологія розвитку критичного мислення — система діяльності, яка базується на дослідженні проблем і ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації.

Критичне мислення (грецьк. kritike — "мистецтво розбирати, судити") — це не критика недоліків, а вміння визначити проблему й виробити оптимальну стратегію її розв'язання. Це процес розгляду предметів з багатьох сторін, процес, який починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і закінчується прийняттям рішення. В основі такого мислення лежить уміння не піддаватися впливу чужих думок, а правильно оцінювати їх, бачити сильні та слабкі сторони, виявляти те цінне, що в них є, й допущені помилки.

Мета та завдання технології: домогтися такого сприйняття навчального матеріалу, у процесі якого отриману інформацію учень розумів би, сприймав, зіставляв з особистим досвідом і на її ґрунті розвивав свої аналітичні судження; створення на уроці атмосфери відповідальності та прагнення спілкуватись; розвиток мови та логічного мислення; уміння аналізувати, оцінювати факти та явища, робите висновки; розвиток інтересу до читання, дослідження; розвиток уміння працювати самостійно, шукаючи підтвердження цієї точки зору.

Основні принципи:

— у навчанні використовуються завдання, розв'язання яких потребує мислення вищого рівня

(аналізу, синтезу, порівняння, установлення логічних зв'язків, узагальнення, оцінювання);

— навчальний процес організовується як дослідження, тобто учні навчаються, конструюючи власне мислення;

— дослідження та оцінювання нового відбувається на основі активної пізнавальної діяльності школярів — у міжособистісній взаємодії і постійній співпраці під час пошуку джерел інформації та їх опрацювання, систематичного оцінювання та аргументування, спростування або доведення (думок, бачень, тверджень, положень тощо), оперування доказами та формулювання умовиводів, висновків;

— міжособистісна взаємодія і співпраця у навчанні базується на активній мовленнєвій діяльності — учні пояснюють, сперечаються, доводять, обґрунтовують, висувають ідеї, спільно виконують завдання, приймають рішення і пов'язують новий матеріал із засвоєним раніше;

— результатом навчання є не засвоєння фактів чи-чужих думок, а формування власних суджень (умовиводів) на основі застосування до навчальної інформації певних прийомів (технологій) мислення;

— навчання передбачає особисту відповідальність — учні мають бути вмотивовані до обговорення і вирішення проблем, а не намагатися уникати цього — та позитивну взаємозалежність — успіх кожного залежить від його досвіду та діяльності та інших; спільна діяльність сприяє успіху; оцінювання інформації, процесу та діяльності здійснюється кожним.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Виявляючи критичне мислення, діти виступають у ролі дослідників; самостійно здобуті знання сприяють самореалізації учнів, врешті-решт — самоствердженню. Рішуче змінюється і роль учителя: його найголовнішим завданням при підготовці до уроку стає організація навчальної праці, підбір необхідних для реалізації уроку стратегій та прийомів.

Технологічна карта:

1) фаза "виклику", або актуалізації (актуалізувати в пам'яті учнів наявні знання; неформально оцінити те, що вони вже знають, зокрема встановити і їхні помилкові думки та уявлення; визначити мету навчання; зосередити увагу учнів на темі, викликати інтерес до її засвоєння);

фаза побудови знань, або осмислення (пошук та осмислення нової інформації, поєднання змісту вивченого з досвідом учнів, особисте розуміння, самостійна робота з інформацією);

3) фаза консолідації, або рефлексії (готовність і спроможність до самооцінки, самопізнання, аналізу своїх дій, учинків, настрою, до зіставлення їх з діями та вчинками інших людей; оцінювання процесу навчання; з'ясування виниклих додаткових запитань).

Основні прийоми і методи: "Спрямоване читання", "Читання з маркуванням тексту", "Читаємо і запитуємо", "Читаємо в парах — узагальнюємо в парах", "Бортовий журнал", "Знаємо — Хочемо дізнатися — Дізналися". "Кубик". "Кластер". "Асоціативний кущ", Гронування", "Карта поняття", "Твір-п'ятихвилинка", "Структурований огляд", "Павутинка дискусії", "Мінливі перспективи", "Навчання на протилежностях", "Шкала цінностей", "Порушена послідовність", "Вільне письмо", "Методика взаємних запитань", "Взаємне навчання", "Дебати" та ін.

Прогнозовані результати. Усвідомлене сприйняття учнями нового знання; ґрунтовний літературознавчий та інші види аналізу; узагальнення, систематизація засвоєного; оцінювання літературних творів, персонажів, літературного процесу, життєпису письменника; розвиток ключових компетентностей.

4. Технологія проблемного навчання — організація навчального процесу, яка передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв'язанні. При цьому проблемна ситуація виступає своєрідною драбиною, користуючись якою, можна вийти на формулювання проблеми, це засіб для формування інтересу учнів до даного питання.

Мета та завдання технології: розвиток мислення і здібностей учнів, розвиток творчих умінь; засвоєння учнями знань, умінь, здобутих у ході активного пошуку й самостійного розв'язання проблем, в результаті ці знання, вміння міцніші, ніж при традиційному навчанні; виховання активної творчої особистості учня, що вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми.

Основні принципи:

— самостійність у роботі учнів;

— розвивальний характер навчання;

— інтеграція і варіативність у застосуванні різних галузей знань;

— використання алгоритмізованих дидактичних завдань.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Проблемна ситуація виступає як спосіб взаємодії між учителем і учнями, яка характеризується високою активністю учнів і спрямованістю на подолання пізнавальних труднощів, викликаних поставленим учителем завданням-проблемою.

Основні форми проблемного навчання:

— проблемний виклад навчального матеріалу в монологічному режимі лекції або діалогічному режимі семінару;

— проблемний виклад навчального матеріалу на лекції, коли викладач ставить проблемні питання, вибудовує проблемні завдання і сам їх вирішує;

— учні лише подумки включаються у процес пошуку рішення.

Технологічна карта:

1) створення проблемної ситуації;

2) формулювання проблеми;

3) висунення гіпотез;

4) перевірка висунутих гіпотез;

5) аналіз результатів перевірки гіпотез;

6) висновок і узагальнення;

7) повернення до проблемної ситуації.

Основні прийоми і методи: метод монологічного викладу, метод діалогічного викладу, метод евристичних завдань, метод дослідницьких завдань, метод програмованих завдань, прийом створення проблемної ситуації, завдання з помилками та ін.

Прогнозовані результати. Ґрунтовне засвоєння й закріплення наукових положень, розвитоктворчого мислення та здатності до самостійної діяльності.

Біоадекватна (ноосферна) технологія.

Ноосферна освіта — це творче на всіх рівнях буття навчання і виховання цілісної особистості згідне із Загальними Законами Світу, Загальними Законами Людського Суспільства і Спеціальними Законами педагогіки, психології та фізіології. Вона орієнтується на суму вищих ціннісних, фізіологічних, інтелектуальних та духовних можливостей людини. Жоден елемент методології, технології, інструментарію цієї системи не здатний порушити біоритми вчителя і учня, тому що інша назва даної методики - "біоадекватна", тобто біологічно адекватна універсальним природним законам розвитку людини.

Мета та завдання технології: формування психологічного здоров'я дитини (стресостійкість, гармонія та духовність), мотивація екологічно здорового типу мис-лення, заснованого на свідомому сукупному володінні логічним (лівопівкульним) та образним (правопівкульним) мисленням. Саме двопівкульний — цілісний! — тип мислення може дати людині цілісну картину світу.

Основні принципи: природовідповідність, системність, гармонізація, гуманізація, інструментальність, особистісна орієнтованість, креативність, неманіпулятивність, проектність, інтелектуальна безпека, інноваційність, екологізація.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Робота в режимі біоадекватної технології розкріпачує мислення і педагога, і учнів, надаючи можливості для унікальних творчих ходів. При-родне навчання з опорою на вище "Я" учня підсилює особисту мотивацію. Така освіта екологічна, адже діти відчувають свою природу, свій ритм, свій талант.

Технологічна карта. Природне сприйняття будь-якої інформації проходить обов'язкові етапи (за Ж.Піаже):

І. Сенсорно-моторний (чуттєве сприйняття явища, що вивчається).

ІІ. Символьний (образне "звернення" чуттєво-логічної інформації завдяки особистому вибору та асоціативному зв'язку між пропонованим образом та явищем, що вивчається).

ІІІ. Логічний (дискурсивно-логічне осмислення інформації).

IV. Лінгвістичний (акомодація інформації у свідомості через словообраз, креативне використання мислеобразу в мовленнєвій діяльності).

V. Моторно-кінестетичний (закріплення (реагування на інформацію) через тілесні реакції).

VI. "Архівування" інформації (синхронізація взаємозв'язків між зоровими, слуховими, нюховими, дотиковими рецепторами; горизонтальними і вертикальними структурами головного мозку).

Як наслідок, відбувається квантовий (емерджентний) стрибок, який дозволяє людині вийти на новий цикл свого розвитку та набути нові якості, яких вона раніше не мала.

Основні прийоми і методи:

— REAL-метод (навчальна релаксація);

— метод проекту;

— робота з навчальним мислеобразом — образоном. Образон — це опорний образ, наповнений вичерпною інформацією в алгоритмічному порядку (Н.В.Маслова). Образон відіграє роль знака, у якому "схоплено" сутність навчального матеріалу. Це символ, смислова структура якого розрахована на активну внутрішню природну роботу особистості;

— арт-педагогіка;

— здоров'язбереження.

Прогнозовані результати:

— скорочення часу навчання у 3—5 разів;

— покращення успішності учнів усіх категорій;

— зростання мотивації учнів на навчання, інтересу до предмета "Світова література";

— розвиток творчих здібностей, а також здатності до самопізнання, самооцінки;

— розкриття внутрішнього "Я" дитини;

— здоров'язбережувальний і здоров'явідновлюючий ефект;

— формування цілісного мислення учнів і на цій базі високої духовності, моральності, гармонійної особистості, яка здатна жити, мислити, працювати в гармонії з природою, собою, суспільством, бути стійкою в різних життєвих ситуаціях без завдання шкоди людству та природі. Біоадекватний метод викладання як ідея і як засіб призначений для вчителя, що не терпить одноанітності, прагне розкрити у собі та дітях внутрішній потенціал.

6. Технологія зустрічних зусиль — активізація загальноспрямованих емоційних, інтелектуальних, вольових зусиль учасників навчання, що передбачає оптимальну відповідальність за організацію процесу та у підсумку — результативність навчальної діяльності.

Мета та завдання технології: забезпечити перехід суб'єктів навчання з інертного на більш високий — ситуаційний, системний, інтегрований рівень зустрічних зусиль у спільній навчальній діяльності.

Основні принципи:

— весь урок (або більша його частина) проходить на емоційному та інтелектуальному піднесенні;

— панує атмосфера співпраці та співтворчості;

— розумова діяльність учнів стимулюється різноманітними завданнями дослідницького, евристичного, творчого характеру;

— вчитель виконує роль провідника: спонукає, організовує, веде думку учнів до самостійного пошуку та вирішення завдань;

— на уроці для учнів створюються можливості проявити себе залежно від уміння та бажання вчитися.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії: суб'єкт-суб'єктна взаємодія вчителя та учнів у процесі навчальної діяльності. Учень спочатку повинен бути поставленим у такі умови, щоб він докладав певних зусиль (емоційні, інтелектуальні, вольові) у процесі освіти. Учитель, зі свого боку, також повинен не тільки помічати ці зусилля, підтримувати учня, забезпечувати йому умови для подальшого руху вперед, але й кожного разу, роблячи "крок назустріч", підійматися на новий щабель у своєму методичному досвіді, вмінні будувати взаємовідносини зі своїми учнями.

Технологічна карта:

— розминка (початок уроку, введення, "розігрів" навчальної групи, що включає емоційну та інтелектуальну розминку);

— контрольно-підготовчий етап (опитування за попередніми темами);

— "виклик" (постановка навчальної мети, "виклик", що забезпечує інтерес до поставленої мети, мобілізацію сил, знань);

— "співтворчість" (поєднання зусиль всіх учасників);

— рефлексія (осмислення результатів роботи, оцінювання, участь у розробці домашнього завдання).

Основні прийоми і методи: "Відстрочена відгадка", "Занурення", "Епіграф", "Лови помилку", "Опитування-кросворд", "Згоден — не згоден", "Ціль та цілі", "Питання до тексту", "Знаю — не знаю", "Театралізація", "Кластер", "Повернення до початку", "Три рівні домашнього завдання", "Есе" та ін.

Прогнозовані результати. Високий рівень засвоєння знань; поважне, емоційно позитивне, усвідомлене сприйняття себе та іншого як суб'єкта освітнього процесу.

7. Технологія створення ситуації успіху.

Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

Мета та завдання технології: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Основні принципи: доброта, щирість, відданість учителя.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії:

— гармонійність взаємовідносин у системі "вчитель — учень";

— прагнення обох сторін до позитивної співпраці;

— залучення до спільної навчально-виховної діяльності яку школі, так і поза нею;

— позитивне ставлення учня до цілей спільної діяльності;

— адекватна самооцінка у обох сторін;

— стан емоційного задоволення і у педагога, і у школяра як результат їх спільної діяльності.

Типи успіху:

— Неочікувана радість — це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору — це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.

— Спільна радість — полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеною, стимулюють її зусилля.

— Радість пізнання — це радість пізнання нового, хоча вона за своєю суттю альтруїстична. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. Її головна умова — спілкування. Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання.

Технологічна карта:

1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов'язково впорається з поставленим завданням.

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання.

4. Внесення мотиву. Показує дитині, заради чого і кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання.

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься.

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій.

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі.

Основні прийоми і методи: "Невтручання", "Холодний душ", "Анонсування", "Гидке каченя", "Емоційне заохочення", "Сходинки до успіху", "Емоційне погладжування", "Емоційне блокування", "Стабілізація", "Даю шанс", "Сповідь", "Емоційний сплеск", "Обмін ролями", "Допомога друга", "Еврика", "Навмисна помилка" та ін.

Прогнозовані результати. Гартування характеру, підвищення життєвої стійкості особистості, сприяння

перетворенню та реалізації духовних сил.

8. Ейдотехнка.

Ейдотехніка (у перекладі з грецмс 'eidos' означає "образ") — це технологія з обробки, зберігання та

відтворення інформації; сукупність найбільш ефективних та перевірених протягом багатьох років як авторських, так і класичних прийомів запам'ятовування.

Ейдетизм — здатність дуже яскраво уявляти собі предмет, якого немає в полі нашого зору. Ейдетичний образ є суб'єктивним, яскравим, візуальним, тому ейдо-техніку ще називають "жива"пам'ять.

Ефективність ейдотехніки побудована на формулі: "уява + позитивні емоції = засвоєна інформація".

Мета та завдання технології: розвиток образного мислення учнів, емоційної сфери, здатності до легкого запам'ятовування інформації.

Основні прийоми і методи: "Метод невербальних асоціацій", "Метод Цицерона і Аткінсона", "Метод запам'ятовування цифр та чисел", "Метод поєднання вербального апарату з роботою уяви", "Метод узгодження фантазії та уяви з умінням чітко висловлювати, промовляти власні думки", "Метод парадоксальних перетворень", "Ефект присутності", "Діалог з мистецтвом" та ін.

Ейдос-конспект — це роздуми, породжені образністю тексту, що супроводжуються створенням власних образів на основі цитат твору.

Структура ейдос-конспекту:

1 частина: тема, цитатний матеріал, що породжує образ (малюнок, схему, поєднання кольорів, фотографію) — з лицевого боку.

2 частина: коментар з теми (розгорнуте судження, що дає тлумачення свого бачення теми і образів у творі) — зі зворотного боку.

Типологія ейдос-конспектів:

— художні;

— колірні;                                                                                                       

— графічні;

— асоціативні;

— цифрові;

— комбіновані.

Прогнозовані результати:

— Пам'ять — розширення можливостей, обсягу пам'яті.

— Уява, фантазія — збагачення словесної та образної уяви, багатогранність сприйняття світу.

— Творче мислення — вміння розв'язувати будь-яке завдання легко, оригінально, із задоволенням.

— Швидкість — здатність швидко знаходити рішення та генерувати ідеї.

— Увага — розвиток обсягу та тривалості уваги, вміння помічати деталі, без напруження їх пригадувати.

— Гнучкість — застосування різноманітних підходів для виконання завдання.

— Відчуття — розвиток не тільки зорової пам'яті, але й слухових, тактильних відчуттів.

— Інтерес — ейдотехніка пробуджує пізнавальну активність, бажання розвиватися, бачити свої успіхи.

— Емоційна сфера — використання уяви та яскравих образів розвиває позитивні емоції та ставлення до життя.

— Самооцінка — ефективність ейдотехніки надає можливість кожному побачити свої здібності, таланти і

результати, розвиває впевненість у собі. Учень стає більш працездатним, краще вчиться.

9. Діалогова технологія.

"Освіта поза діалогом перетворюється на штучну, мертву систему" (М. Бахтін).

Діалог на уроці — це особлива дидактико-комунікативна атмосфера, яка допомагає учню не тільки оволодіти діалогічним способом мислення, але й забезпечує рефлексію, розвиває інтелектуальні та емоційні властивості особистості. Діалог починається з висловлювання учня: "я хочу сказати", "Моя думка", "Мені хочеться доповнити", "моя точка зору".

Мета та завдання технології: усвідомлення міжособистісної діалогічної взаємодії, що являє собою близьку до природної життєвої діяльності ситуацію, у якій учні забувають про умовності (урок, учитель, оцінка), що заважає їм проявляти себе на особистісному та міжособистісному рівнях.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Учні отримують можливість самостійно виробити свої переконання у зіткненні та боротьбі з різноманітними, та навіть протилежними, типами мислення. Учитель не поспішає зняти напруження проблеми. Навпаки, предмет навчання у кінці кожного "циклу" діалогу виступає як загадка, як потреба у новому знанні.

Типологія. Розрізнюють два види навчальних діалогів:

— інформаційний діалог (коли в процесі сприйняття кожний партнер отримує нову інформацію);

— інтерпретаційний діалог (коли в ході діалогу відбувається обмін думками, оцінка відомих обом партнерам фактів, їх інтерпретація).

Технологічна карта.

На першому рівні відбувається діалог з власним "Я" як спілкування з самим собою, власним розумом — це особистісний рівень.

На другому рівні діалог розуміється як процес взаємодії якісно різноманітних ціннісно-інтелектуальних позицій (Я та інший) — це міжособистісний рівень.

Третій рівень діалогу — мультидіалог — множинний одномоментний діалог, який виникає при обговоренні проблем у малих групах по 5—7 осіб.

Основні прийоми і методи: "Яскрава пляма", "Актуальність", "Спонукання до висунення гіпотез", "Прийняття висунутих учнями гіпотез", "Евристична бесіда", театралізація.

Прогнозовані результати. Основне призначення діалогової технології: у процесі діалогічного спілкування на уроці учні шукають різноманітні способи для вираження своїх думок, для засвоєння та відстоювання нових цінностей.

10. Особистісно орієнтована технологія навчання.

Особистісно орієнтоване навчання — це навчання, що виявляє особливості учня-суб'єкта, що визнає самобутність і самоцінність суб'єктного досвіду дитини, що вибудовує педагогічні впливи на основі суб'єктного досвіду учня.

Мета та завдання технології: розвивати індивідуальні та пізнавальні здібності кожної дитини; максимально виявляти, ініціювати, використовувати індивідуальний (суб'єктивний) досвід дитини; допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися і самореалізуватися, а не формувати заздалегідь задані якості.

Основні принципи:

— індивідуалізація навчання;

— максимальне наближення навчального матеріалу до реалій життя;

— принцип спіралевидної будови навчального матеріалу дозволяє повертатися до раніше вивченого і розглядати його всебічно на більш складному рівні, що дає можливість слабшим учням закріпити, а сильнішим — поглибити знання;

— принцип постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Особистість учня — мета освітньої системи, він співтворець уроку, а учитель — передумова формування виховання, він спільник учня в пізнавальній меті, "Вектор" розвитку будується не від навчання до навчання, а навпаки, від учня до визначення педагогічних впливів, що сприяють його розвитку.

Типологія:

— гуманно-особистісні технології,

— технології співпраці;

— технології розвивального навчання;

— технології вільного виховання;

— технологія рівневої диференціації навчання та ін.

Технологічна карта: орієнтація --» визначення мети --» проектування --» організація --» реалізація --»

контроль --» корекція --» оцінка.

Основні прийоми і методи: "Співзвучність позицій", "Якби я був автором...", "Написання творів-перевтілень", "Станьте творцем афоризмів", "Читаючи твір, я бачу... чую... відчуваю...", "Щоденник подвійних нотаток", "Персонажі твору і я", "Пошук асоціацій", "Палітра емоцій" та ін.

Прогнозовані результати: підвищення вмотивованості до навчання; зростання пізнавальної активності учнів; створення умов для самостійного управління ходом навчання; диференціювання та індивідуалізація навчального процесу; створення умов для систематичного контролю (рефлексії) засвоєння знань учнями; можливість врахування рівня навченості й освіченості практично кожного учня.

11. Інтерактивна технологія (від англ. interaction — "взаємодія") — навчання в режимі діалогу, постійна активна взаємодія всіх його учасників з використанням моделей комунікацій, стосунків, ролей тощо.

Мета та завдання технології: стимулювати учнів до активних дій із засвоєння знань, заохочувати до

висловлювання оригінальних ідей, розвивати логіку, критичне мислення, мовленнєві навички. Основні принципи:

— структурованість (весь зміст уроку раціонально ділиться на чітко визначені частини);

— систематичність (окремі частини уроку взаємопов'язані та логічно йдуть одна за одною, створюючи повноцінний зміст уроку);

— комплексність (зміст кожної частини уроку націлений на навчання, розвиток, виховання та

соціалізацію учнів);

— прозорість (діяльність кожного учня видна вчителю, всі учасники чітко бачать хід освітнього процесу, його проміжні та підсумкові результати).

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. Суб'єкт-суб'єктні відносини педагога та учнів. Процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів.,Завдання вчителя — організувати спільний пошук розв'язання завдання.

Технологічна карта:

1) мотивація (фокусується увага учнів (або учасників заходу) на проблемі, робиться спроба викликати інтерес до теми, що обговорюється);

2) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

3) надання необхідної інформації;

4) інтерактивна вправа, яка вважається центральною частиною заняття (заходу). Вона охоплює не більше 60% часу, що відводиться на практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.

Послідовність проведення інтерактивної вправи:

— інструктування — вчитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам;

— об'єднання в групи і/або розподіл ролей;

— виконання завдання, під час якого вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи й навчання у співробітництві один з одним;

— презентація результатів виконання вправи;

5) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку;

6) рефлексія.

Основні прийоми і методи: "Мікрофон", "Мозковий штурм, "Обери позицію", "Коло думок", "Асоціативний кущ", "Гронування", "Літературний крос", "Так чи ні", "Викинути зайве", "Асоціативний кущ", "Ажурна пилка", "Круглий стіл", "Ділова гра", рольові ігри, навчальні тренінги, колективні вирішення творчих завдань, кейс-метод, практичні групові й індивідуальні вправи, моделювання певного виду діяльності або ситуації, проектування й написання бізнес-планів, різних програм, обговорення відео записів тощо.

Прогнозовані результати: активізація пізнавальної діяльності всіх учнів, формування вмінь і навичок, ціннісно-смислових орієнтацій; розвиток суб'єктності, мотивації до навчання.

12. Комп'ютерні (інформаційні, мультимедійні) технології.

Поняття інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) охоплює не лише комп'ютерні програми, а усі сучасні засоби комунікації: телебачення, мобільні телефони, Інтернет тощо. Медіатехнології в освіті є реальною частиною культури. Отже, вчителю треба зробити комп'ютер своїм спільником, помічником.

Мультимедіа — це сучасна інформаційна технологія, що дозволяє об'єднувати в одній комп'ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію).

Мета та завдання технології: підготувати дітей до життя в інформаційному суспільстві, формувати в них уміння користуватись інформацією у будь-якому вигляді, допомогти їм усвідомити результати впливу на людину засобів масової комунікації.

Основні принципи: інтеграція, інформування, моделювання, демонстрація, інтенсифікація, тренування, самостійне навчання, індивідуалізація, повторення та поглиблення, контроль, виконання, збагачення.

Характеристика суб'єкта та об'єкта технології, особливості їх взаємодії. За допомогою ІКТ інтенсифікується інформаційна взаємодія між суб'єктами інформаційно-комунікативного предметного середовища.

Класифікація засобів ІКТ та способи їх застосування на уроках світової літератури: аудіоматеріали, відеоматеріали, тестова технологія, віртуальна екскурсія, електронні посібники, Інтернет, комп'ютерні презентації, проекти, інтерактивна дошка, комп'ютерний клас, дистанційне навчання.

Прогнозовані результати:

— інтенсифікація самостійної роботи учнів;

— урізноманітнення форм подання інформації і типів навчальних завдань;

— зростання обсягу виконаних на уроці завдань (економія часу, потрібного для вивчення конкретного матеріалу, в середньому становить 30%, а здобуті знання зберігаються в пам'яті значно довше);

— розширення інформаційних потоків при використанні Інтернету;

— посилення мотивації та пізнавальної активності за рахунок різноманітності форм роботи, можливості включення ігрового моменту;

— інтегрування звичайного уроку з комп'ютером дозволяє вчителю перекласти частину своєї роботи на ПК, роблячи при цьому процес навчання більш цікавим, різноманітним, інтенсивним;

— створення навчальних середовищ, які забезпечують "занурення" учня в уявний світ, у певні соціальні й виробничі ситуації;

— пропонована технологія спонукає вчителя шукати нові, нетрадиційні форми та методи навчання, стимулює його професійне зростання та подальше засвоєння комп'ютера;

— забезпечення негайного зворотного зв'язку, широкі можливості діалогізації навчального процесу;

— застосування ІКТ дозволяє вчителю за короткий час отримати об'єктивну картину рівня засвоєння навчального матеріалу усіма учнями та своєчасно його відкорегувати.

13. Здоров'язбережувальні освітні технології (ЗОТ) об'єднують у собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів. Це може бути освітній процес медико-гігієнічної спрямованості (відбувається при тісному контакті: педагог — медичний робітник — учень); фізкультурно-оздоровчої (надається пріоритет заняттям фізкультурної спрямованості); екологічної (створення гармонійних взаємовідносин з природою) та ін. Тільки завдяки комплексному підходу до навчання школярів можуть бути вирішені завдання формування та зміцнення здоров'я учнів.

Мета та завдання технології: забезпечити дитині можливість збереження здоров'я під час навчання у школі, сформувати в неї необхідні знання, уміння та навички щодо здорового образу життя, навчити використовувати здобуті знання у повсякденному житті.

Основні принципи:

— триєдине уявлення про здоров'я;

— неперервність та наступність;

— пріоритет дієвої турботи про здоров'я учнів і педагогів;

— комплексний міждисциплінарний підхід;

— гармонійне поєднання навчального, виховного і розвивального педагогічного впливу;

— відповідність змісту й організації навчання віковим особливостям учнів;

— принцип чергування пози з урахуванням видів діяльності;

— пріоритет позитивного впливу над негативним;

— пріоритет активних методів навчання;

— виховання відповідальності учнів за своє здоров'я;

— принцип відстроченого результату;

— принцип контролю за результатом.

Типи технологій здоров'я:

— здоров'язбережувальні (забезпечення рухової

активності, вітамінізація, інгаляція, організація здорового харчування, профілактичні щеплення);

— здоров'ятворчі (фізична підготовка, валеохвилинки, фізіотерапія, ароматерапія, загартовування, гімнастика, масаж, фітотерапія, арттерапія; "м'які" світло, колір та звук; оздоровчі сили природи: сонячні та повітряні ванни, водні процедури тощо);

— технології навчання здоров'я (введення відповідних тем до предметів загальноосвітнього циклу);

— виховання культури здоров'я (ознайомлення з

санітарно-гігієнічними вимогами, факультативні та позакласні заняття з розвитку особистості учнів).

Основні вправи ЗОТ: вправи на гармонізацію роботи півкуль головного мозку: потягування: гімнастика для очей; вправи для правильної постави; вправи для зміцнення м'язів рук; вправи для відпочинку хребта; масаж грудей; обличчя, рук, ніг; вправи для ніг; вправи на килимі; релаксаційне розслаблення тіла та міміки обличчя; психогімнастика; дихальні вправи.

Прогнозовані результати.

Сама радість навчання, так само, як і радість будь-яких вправ і праці, робить дитину здоровішою. Пояснюється це тим, що коли людина перебуває в стані ра-дості, позитивної напруги, в її організмі виробляється природний стимулятор, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності.

      Кожна з педагогічних технологій — універсальна, дієва, результативна, має власну зону, у межах якої відбувається розвиток особистості.

     Обираючи улюблену технологію, учитель обирає не просто конкретну навчально-розвивально-виховну мету і певний спосіб взаємодії з учнями, але перш за все особливий вид педагогічного мистецтва та свій стиль роботи.

    Сучасній освіті — сучасні технології навчання! 

Сучасні типи уроків зарубіжної літератури: пошук, натхнення, фантазія.

Урок літератури – це таїнство: на ньому відбувається зустріч світу автора, світу його твору зі світом учня і вчителя. Справжнє таїнство змінює людину зсередини, але воно має і зовнішнє вираження як набір певних знаків, обрядів, оформлення. Дати ім’я уроку-таїнству, на якому відбувається діалог в серцях його учасників, – непросто, але важливо. Для втілення своїх високих задач вчитель літератури обирає нестандартний, нешаблонний тип уроку.

Сьогодні важливо зосередити увагу на осмисленні всіх типологічних різновидів уроків світової літератури, що практикуються в сучасній школі й мають великі потенційні можливості для оптимізації навчання, виховання та розвитку учнів.

Традиційні класифікації (В.В.Голубкова, М.О.Данілова, Г.Л.Кірілова, М.І.Кудряшева, Л.Ф.Мірошниченко, І.Т.Огороднікова, В.П.Стрекозіна, М.О.Станчека, М.К.Сілкіна, І.І.Соболєва та інших методистів):

–        за основною дидактичною метою (уроки засвоєння нового матеріалу, закріплення і повторення, узагальнення знань);

–        за специфікою предмета (уроки вивчення художніх творів, уроки вивчення теорії та історії літератури, уроки розвитку мовлення);

–        за особливостями взаємодії учителя та учнів (урок-лекція, урок-бесіда, урок-диспут);

–        за місцем уроку в системі уроків світової літератури;

–        за особливостями психології учнів;

–        за роллю уроку літератури в розвитку логічного та образного мислення учнів тощо.

Особливістю нестандартних уроків є прагнення вчителя зробити життя своїх учнів різноманітним і багатим, викликати інтерес до пізнавального спілкування, максимально сприяти розвиткові читацької, комунікативної, культурологічної, інтелектуальної, емоційної, аксіологічної та інших компетентностей.

Новаторські типи уроків світової літератури, указуючи їх різновидності (жанри), класифікують наступним чином:

1.     Уроки-портрети (у центрі уваги таких уроків – постать автора або героя твору; складається опорна схема-конспект, портфоліо, план-характеристика або особиста карта із зазначенням національності, соціального стану, роду занять, місця проживання, кола спілкувань, життєвого кредо тощо):

–     урок – творчий портрет письменника (О.Пушкіна, О.Вайльда);

–     урок-портрет героя (Гамлета, Доріана Грея);

–     урок-портрет перекладача (М.Рильського, М.Лукаша та ін.);

–     урок – інтерв’ю з письменником або героєм (М.Павичем, Ф.Достоєвським, Онєгіним);

–     урок – віртуальний музей письменника, поета або героя (наприклад, Дон Кіхота, М.Гоголя, Л.Толстого; кожен етап уроку оформлений слайдом – стендом музейного залу: «Батьківщина письменника (героя)», «Час письменника (героя)», «Дитинство письменника (героя)», «Духовні пошуки», «Становлення письменника (героя)», «Твори, збірки, літературне визнання» «Письменник (герой) у світі» та ін.);

–     урок – щоденник душі поета (Дж.Байрона, Г.Гейне, М.Лермонтова);

–     урок – портретна галерея (боги Давньої Греції, адресати пушкінської лірики, поети срібної доби).

2.     Уроки-подорожі (їх мета – відчути пригодницький дух, романтику мандрів, здійснити уявну подорож за заданим маршрутом; встановити зв'язок між теорією і практикою, між життєвими процесами і явищами):

–        урок – віртуальна подорож (на «П’яному кораблі» А.Рембо, за романом «П’ятнадцятирічний капітан» Ж.Верна);

–        урок – історична подорож (до Еллади, до епохи Просвітництва);

–        урок – заочна екскурсія («Гоголівські місця України», «Дорогами Дон Кіхота», «Місто Джульєтти», «Острів Робінзона Крузо»);

–        урок-подорож сторінками книги («Божественна комедія» Данте);

–        урок-експедиція (за творами Дж.Свіфта, Дж.Лондона);

–        урок – героїчні, авантюрні чи пізнавальні мандри (Гомер «Одісея», Дж.Толкін «Гобіт», М.Твен «Пригоди Тома Сойєра»);

–        урок-квест (за сучасними пригодницькими книгами: Л.Бессон «Артур і мініпути», К.С.Льюїс «Хроніки Нарнії», К.Паоліні «Ерагон». Основними формами організації таких уроків є випробування для учнів, пошук артефактів, пригоди, надзавдання);

–        урок – засідання клубу мандрівників (за творами Ж.Верна, Д.Дефо, Дж.Свіфта);

–        урок-подорож у часі і просторі («Подорожі з Гоголем у часі і просторі: Україною, Росією, Європою, Єрусалимом, Всесвітом» );

–        урок-подорож поза часом і простором («Подорож Маленького Принца Всесвітом», вивчення жанру притчі);

–        урок-мандрівка на хвилях-запитаннях (за творами фантастів Г.Веллса, А.Азімова та ін.);

–        урок-подорож у світ людської психіки (Стендаль «Червоне і чорне», О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»).

3.     Уроки-пошуки (спрямовані на знаходження тайного смислу, філософського наповнення, розшифрування символіки того чи іншого твору):

–        урок пошуку істини («Бути чи не бути?» – за трагедією В.Шекспіра «Гамлет»);

–        урок – філософсько-психологічний пошук (Кальдерон «Життя – це сон», Й.В.Гете «Фауст»);

–        змістово-пошуковий урок (поезія митців срібної доби, література постмодернізму);

–        урок проблемного пошуку (М.Гоголь «Мертві душі», Ф.Кафка «Перевтілення»);

–        урок – пошук асоціацій (Стендаль «Червоне і чорне», поезії В.Вітмена);

–        урок-прорив (М.Булгаков «Майстер і Маргарита»);

–        урок-дослідження («Перемога чи поразка?» – за повістю Е.Хемінгуея «Старий і море»);

–        урок – сходження до нового смислу («навчання спрямоване на роздуми в одному напряму: всі учні рухаються однією і тією ж траєкторією сходження» – наприклад, аналіз вірша Ш.Бодлера «Альбатрос»).

–        урок – розшифрування символів (М.Метерлінк «Синій птах», П.Коельо «Алхімік»).

4.     Уроки вивчення художнього образу (їх мета – формування читацької компетентності; розвиток глибокого, уважного, тонкого сприйняття образної системи твору):

–        урок-образ («Останній лист» О.Генрі, «Краса і таємниця соборів: за романами В.Гюго і О.Гончара» );

–        урок-аналіз образної системи твору (М.Гоголь «Мертві душі», М.Лермонтов «Герой нашого часу»);

–        урок порівняльної характеристики персонажів («Онєгін і Ленський», «Кохання трьох чоловічих сердець: Клода Фролло, Феба де Шатопера, Квазімодо»);

–        урок психологічного малюнку персонажів (О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»);

–        урок-осягнення образу (Е.Т.А.Гофман «Малюк Цахес на прізвисько Циннобер»);

–        урок-розкриття образу (О.Бальзак «Гобсек»);

–        урок-осмислення образу головного героя (Й.В.Гете «Фауст»);

–        урок-еволюція («Еволюція поглядів на античного героя»; «Еволюція героя в романі Ч.Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»; еволюція сприйняття образу персонажа – наприклад, Дон Кіхота).

5.     Інтегровані уроки (покликані поєднувати у свідомості учня інформацію різних навчальних дисциплін: зарубіжної літератури і української літератури, іноземної мови, психології, філософії, історії, географії, музики, образотворчого мистецтва тощо. Майбутнє школи пов’язане із синтезом різних навчальних дисциплін, передусім предметів гуманітарного циклу, та розробкою інтегрованих курсів, які характеризуються системністю, комплексністю, цілісністю і гармонією. Кінцева мета таких занять – формування в учнів інтегративного мислення, тобто мислення з високим рівнем синтезу вербального й образного компонентів):

–          урок – літературно-музична композиція («Космос у світовій поезії і музика Й.С.Баха»);

–          урок – літературно-музичний салон (романси на вірші російських поетів);

–          урок-виставка (визначні твори мистецтва античності, Відродження, декадансу тощо);

–          урок-презентація історико-культурної доби (культура Давньої Греції, романтизму, постмодернізму);

–          урок краси (осінь у творах різних видів мистецтва, ідеал жінки різних історико-культурних епох);

–          урок-концерт (вірші про кохання, різні пори року в російській поезії);

–          урок-інтеграція різних навчальних дисциплін (англійська мова і світова література – сонети В.Шекспіра, поезія Дж.Байрона; географія, біологія і світова література – твори Ж.Верна, Д.Дефо; інформатика, психологія і світова література – «Квіти зла» Ш.Бодлера; архітектура, релігія, філософія і світова література – «Дамаскин» М.Павича тощо). 

6.     Уроки-майстерні (максимальне наближення до реального досвіду істинно наукового або художнього збагнення світу, отримання нового знання і нового досвіду шляхом самостійного або колективного відкриття. Майстерня – це концентрація методів активного навчання, спрямованих на розвиток творчих здібностей, формування активної особистості. Мета таких занять – підведення учня до психологічного стану розриву, коли йому раптово відкривається нове бачення явища, образу. Таке «осяяння» призводить до пізнання істини):

–        урок-майстерня побудови знань (літературні напрями і течії модернізму; художні особливості маленьких оповідань А.Чехова);

–        урок-майстерня створення листа (до головного персонажа – наприклад, до Маленького Принца, до Чайки Джонатана Лівінгстона);

–        урок-майстерня з вивчення лірики (О.Хайяма, Б.Пастернака );

–        урок – з’ясування естетики (Ш.Бодлера, О.Вайльда);

–        урок-стилізація (творча манера романтизму, декадансу, футуризму);

–        урок сумісної творчості вчителя і учнів (вивчення японських гномічних жанрів і спроба власної творчості);

–        урок розвитку творчих здібностей (створення візуальної поезії після вивчення творчості Г.Аполлінера);

–        урок-вдосконалення (навичок аналізу ліричного твору, навичок виразного читання, асоціативного мислення тощо).

7.     Уроки-діалоги (мета таких занять – входження у діалогічні відношення з художнім твором спочатку одного, а згодом кількох читацьких свідомостей. Творчі діалоги відбуваються між автором і читачем, рідною й інонаціональною для учня культурою. Книга – це і діалог автора з попередніми культурними епохами (літературними традиціями, напрямами, течіями), і спілкування з сучасниками (провідними літературними школами, жанровими і сталевими тенденціями в розвиткові художньої творчості), і слово до наступних поколінь. Діалогічне пізнання на уроці літератури – це завжди спів-творчість, спів-бесіда, спів-відкриття, спів-відчуття та багато інших спів-. Завдяки різним оцінкам і висловлюванням, пошукам глибинного сенсу, нанизуванню голосу на голос створюється ситуація глибокого культурного “відкриття” художнього тексту з позицій сьогодення):

–        урок-діалог із образом (з Маленьким Принцом, Гамлетом, Дон Кіхотом);

–        урок компаративного аналізу (домінуючим є порівняльний аналіз творів різних національних літератур, що дає можливість показати учням риси, які об’єднують різні народи, і особливості, які свідчать про неповторність кожної нації. З компаративним аналізом пов’язано вивчення таких термінів, як вічні образи, мандрівні сюжети, пародія, переклад, плагіат, ремінісценція, стилізація, цитата та ін.);

–        урок культурологічного аналізу (вивчення твору у контексті культури: духовної культури конкретного народу, історико-культурної доби, неповторного культурного світу письменника. Твір, що аналізується, розуміється учнем як складова частина загальнокультурного процесу);

–        семіотичний урок (семіотика – наука про знаки; знаходження у творі знаків певної історико-культурної епохи: архітектури, інтер’єру, моди, особливостей мовлення тощо);

–        урок-панорама (діалог з часом і простором: епоха античності, Просвітництво, модернізм);

–        урок-рецензія (після перегляду екранізацій або спектаклів за класичними творами; рецензії на твори позакласного читання, новинки світової літератури тощо);

–        урок творчого читання («Снігова королева» Г.Х.Андерсена, поезія Мацуо Басьо).

8.     Уроки-диспути (проводяться в старших класах; їх мета – формування в учнів уміння шукати вирішення проблеми, всебічно розкривати й розвивати їхні інтелектуальні та моральні якості, навчити обґрунтовувати власну позицію, розвивати уміння відстоювати свої погляди; перед початком заняття нагадуються правила ведення диспуту):

–        урок-дуель (поезії С.Єсеніна проти віршів В.Маяковського);

–        урок – літературознавчий бій (група «модерністів» проти групи «реалістів»);

–        урок-дискусія («Теорія Раскольникова: за і проти», «Мистецтво художнього слова проти війни» )

–        урок-вибір («Де б ви хотіли жити: у сім’ї Ростових чи сім’ї Болконських?» – за романом Л.Толстого «Війна і мир»);

–        проблемний урок («Влада грошей у творах світової літератури»);

–        урок-виклик (творчість футуристів, Дж.Селінджер «Над прірвою у житі»);

–        урок-протистояння (протистояння поету і натовпу в поезії романтизму, «Протистояння долі та волі людини в трагедії Софокла «Цар Едип»);

–        урок-дебати (його основа – популярна сьогодні технологія дебатів, яка є ефективним засобом навчання учнів умінню ясно і логічно формулювати свою позицію, знаходити переконливі факти та доводи на свою підтримку, виховує толерантність, терпимість до думки іншого. Основні блоки даного типу заняття: виклад аргументів, заслуховування контраргументів опонентів, відповіді на запитання опонентів, агітаційна промова на захист своєї точки зору).

9.     Театралізовані уроки (проводяться з використанням театральних атрибутів, засобів, елементів; надають учням можливість пізнання себе, виступаючи у різних ролях; розвивають акторську майстерність, ораторське мистецтво, вміння творчо працювати у колективі):

–        урок-перетворення (на героїв Еллади, персонажів казок Г.Х.Андерсена);

–        урок-інсценівка («Маленький принц» А.Сент-Екзюпері);

–        урок-суд (над Гамлетом, над героями «Мертвих душ» М.Гоголя, над збіркою «Квіти зла» Ш.Бодлера);

–        урок-вистава (за «Синім птахом» М.Метерлінка);

–        урок-засідання Нобелівського комітету (обговорення творів сучасної світової літератури);

–        урок – засідання вченої ради (літературознавці про О.Пушкіна, Ф.Достоєвського, А.Чехова та ін.);

–        урок – засідання редакційної ради (сучасна поезія);

–        урок – засідання клубу знавців (життєвого і творчого шляху М.Гоголя, роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита»).

–        прес-конференція («Література і життя»);

–        урок-репортаж (репортаж з місця події за оповіданням Г.Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»; враження від подорожі Гулівера в Ліліпутію).

10. Нестандартні уроки-лекції (як і на звичайній лекції, головна роль відводиться слову вчителя):

–        урок-презентація твору (В.Скот «Айвенго», М.Гоголь «Тарас Бульба»);

–        урок-знайомство із жанром (сонету, рубаї, танка);

–        урок-лекція у вигляді опорних схем (огляд античної літератури, творчість В.Шекспіра, світобудова за «Божественною комедією» Данте);

–        лекція-парадокс (Ф.Кафка «Перевтілення», твори постмодернізму);

–        урок-пізнання (творчість Р.Рільке, Е.Хемінгуей «Старий і море»);

–        урок-відкриття (О.Грін «Червоні вітрила», поезія А.Рембо);

–        урок-хроніка (Л.Толстой «Війна і мир»);

–        урок-погляд (А.Чехов «Людина у футлярі»);

–        урок-анонс (короткий огляд літератури для читання влітку).

11. Нестандартні уроки-бесіди (як і традиційні уроки-бесіди, проводяться у формі відкритого обміну думок учнів і вчителя):

–          урок – евристична бесіда («Проза та поезія у формуванні духовності людини»);

–          урок – усний журнал («Свято Великодня»);

–          урок-засідання «круглого столу» («Казка як інструмент формування цілісної особистості»);

–          урок-роздум за твором (В.Гюго «Собор Паризької Богоматері»);

–          урок-спогад (систематизація вивченого матеріалу за 5-9 класи, 10-11 класи);

–          урок-аргумент (у ході вивчення теми учні мають скласти монологічне висловлювання щодо істинності запропонованих учителем тез (наприклад: Антична література – вихідна основа європейських літератур. 2. Оспівування людини та її світу – одна з провідних тем античності); враховується уміння аргументовувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази ).

12. Уроки-ігри (Гра – це вільний впорядкований простір, вона не виснажує людину, а розвиває її, робить сильнішою й досконалішою. Урок-гра стимулює інтерес учнів до певної теми і активізує їхню навчальну діяльність через прагнення позмагатися, перевірити власні сили. Зміст літературних ігор повинен враховувати вікові можливості учнів, орієнтуватись на фантазію, творчість, спонукати до самостійної роботи):

–        ток-шоу (ігри за аналогією з телевізійними: «Розумники і розумниці», «Що, де, коли?», «Перший мільйон», «Літературний брейн-ринг»);

–        інтелект-шоу (за творами Дж.Ролінг «Гаррі Поттер і таємна кімната», Й.Колфера «Артеміс Фаул», Дж.Толкіна «Гобіт», Л.Бессона «Артур і мініпути» та ін.);

–        рольова гра («Світ Дж.Толкіна» – раси ельфів, гобітів, гномів, магів та ін. виконують одне надзавдання);

–        ділова гра (її завдання – моделювання життєвої ситуації та відносин, у рамках яких обирається оптимальний варіант рішення; наприклад, за аналогією подій в «Таємничому острові» Ж.Верна – «Подорож на повітряній кулі»: учасники обирають собі одну з ролей (лікаря, вченого, інженера, вчителя, художника, спостерігача та ін.). Учні повинні уявити, що вони летять на повітряній кулі, і раптом вона починає падати в море. Група за 30 хв. повинна прийняти рішення: щоб шар встиг долетіти до безлюдного острова, хтось, хто не так потрібен на цьому острові, має стрибнути з корзини ;

–        інтерактивна гра («Провідні теми сучасної світової літератури»);

–        урок – художньо-екзистенціальна гра (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення», повістю Е.Хемінгуея «Старий і море»).

13. Уроки почуттів (Мистецтво художнього слова має справу з різноманітними відтінками почуттів. Розвиток емоційної компетентності, емоційного інтелекту (EQ) – головне завдання уроків пропонованого типу):

–        урок – емоційне враження (поезія срібної доби російської культури);

–        урок естетичних переживань (епоха Відродження, декаданс);

–        урок-сповідь (творчість Г.Гейне, А.Рембо);

–        урок-подяка (заключний урок вивчення літератури в навчальному році; подяка письменникам, нагородження їх символічними медалями: «За неперевершену майстерність у стилі хоку», «За уславлення в поезії справжніх людських чеснот», «За яскраве зображення світу тварин» та ін.);

–        урок-інтрига (біографія Шекспіра, містифікації в історії світової літератури);

–        урок-одкровення (вивчення священних книг людства, Г.Г.Маркес «Сто років самотності»);

–        урок-засудження (стикання Гамлета зі злом; характеристика рис героїв – носіїв зла; засудження жахів війни в оповіданні Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»);

–        урок-реквієм («Втілення в образі Офелії ренесансного ідеалу жінки» ) ;

–        урок-сумнів (Ф.Достоєвський «Злочин і кара», П.Зюскінд «Запахи»);

–        урок-оберег (головні висновки такого типу уроку – боронити учня від світу шахрайства, несправедливості, розпусти; світу руйнації і зла протиставляється життя, повне оптимізму і віри в людину);

–        урок-рефлексія (Г.Маркес «Стариган із крилами», М.Павич «Дамаскин»). 

14. Уроки-фантазії (розкривають, перш за все, творчість конкретного вчителя, його талант зробити на уроці свято краси, дива, таємниці):

–        урок-казка (Г.Х.Андерсен «Снігова королева», казки О.Вайльда);

–        урок-сюрприз (Дж.Толкін «Гобіт», Л.Бессон «Артур і мініпути»);

–        урок-подарунок від… (Оле Лукойє, Дон Кіхота, Гаррі Поттера);

–        урок-дзеркало (вічні образи світової літератури);

–        урок-стріла (влучити у мету, поставлену на початку уроку);

–        урок-зустріч (побудований за технологією зустрічних зусиль: зустріч зі світом поезії, зустріч із поетом, «Дві зустрічі у колі мудрості Омара Хайяма» );

–        урок-знахідка (аналіз детективних оповідань, уроки з вивчення ліричних творів);

–        урок – чайна церемонія (Я.Кавабата «Тисяча журавлів»);

–        урок – літературна кав’ярня (присутні сидять за окремими столиками, також запрошуються гості; учні по черзі представляють свої твори, ілюстрації, вірші);

–        біоадекватний урок (розвиток в учнів цілісного мислення, гармонізація правої й лівої півкуль головного мозку, використання релаксаційної методики: «Поетична галактика Тютчева», «Золота троянда середньовічної літератури» );

–        урок мудрості (священні книги народів світу).

15. Мультимедійні уроки, або уроки з використанням ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій) (такий урок, по суті, вже інтегрований, але ми винесли цей тип окремо, адже в умовах інформатизації суспільства сформувався новий вид організації сучасного заняття, спрямований на розвиток ІКТ-компетентності вчителя й учнів):

–        урок-презентація («Художники італійського Ренесансу»);

–        інтерактивний урок (головне на такому уроці – робота з інтерактивною дошкою, постійна активна взаємодія всіх учнів);

–        урок-розробка інтерактивного плакату або колажу («Усмішка» за оповіданням Р.Бредбері, «Квітка зла» за віршами Ш.Бодлера, «Обличчя війни» за антивоєнними творами ХХ ст.);

–        урок захисту проектів (індивідуальних проектів або проектів-звітів творчих груп; наприклад, підготовка інформації про В.Вітмена: «Компакт-біографія В.Вітмена», «Соціальний портрет поета», «Мистецький портрет поета»);

–        урок-коментар аудіокниги (на матеріалі новели Гі де Мопасана «Намисто» );

–        урок-екранізація роману (М.Гоголь «Мертві душі», Л.Толстой «Війна і мир»);

–        урок – створення скрапбукінгу персонажа або письменника (скрапбукінг – це мистецтво оригінального, декоративного оформлення альбому-історії, щоденника, записної книжки);

–        урок – створення Wiki-газети (Вікі-газета – електронне друковане видання, альтернативний варіант для читання новин);

–        web-квест (урок світової літератури, який проводиться в комп’ютерному класі: пари (або групи) учнів отримують цікаве завдання, посилання на ресурси Мережі, необхідні для виконання завдання, опис процесу виконання роботи, спрямовуючі запитання, дерево понять, причинно-наслідкові діаграми).

Наш час прагне синтезу, інтеграції, об’єднання різнорідних елементів в єдине ціле заради створення цілісної картини світу. Різні типи уроків поєднують багато цікавих знахідок на одному занятті, перетікають один в інший, переплітаються у найнесподіваніших формах. Спостерігається прямо постмодерністський еклектичний підхід до створення колажу із декількох смислів, наприклад: «урок – евристична бесіда з елементами компаративного аналізу», «урок-дискусія у режимі Інтернет-конференції», або навіть такий тип: «здвоєний інтегрований мультимедійний урок-роздум з елементами дискусії» (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення»).

Серед головних завдань сучасних типів уроків словесності можна назвати:

–        використання новітніх технологій (у т.ч. ейдотехніки, біоадекватної (ноосферної) технології, технології зустрічних зусиль, створення ситуації успіху тощо);

–        урізноманітнення методів і прийомів у викладі матеріалу;

–        збагачення інтелектуального і чуттєвого досвіду учнів;

–        підвищення якості знань учнів;

–        формування гуманістичного світогляду учнів, інтегративного мислення;

–        розвиток пізнавальних та естетичних інтересів молоді;

–        розкриття творчих можливостей учнів засобами художнього слова;

–        виховання духовних цінностей, почуття патріотизму і космополітизму, розуміння себе і прийняття позиції іншої людини.

До основних засад новаторських уроків світової літератури можна віднести наступні:

–        гармонізація та діалогізація навчання;

–        творча співпраця учителя й учнів;

–        науковість;

–        робота в творчих динамічних групах;

–        розгляд просторово-часових характеристик твору в їх взаємозв’язку з сучасністю та зверненістю у завтрашній день;

–        сприйняття та осмислення через художній твір відносин «людина – світ»;

–        використання елементів компаративного аналізу;

–        урахування специфіки вивчення перекладу (варіантів перекладу) іншомовного твору;

–        використання інтерактивних методів і прийомів;

–        особистісно-орієнтований, гуманний підхід у навчанні.

Рекомендації по проведенню нестандартних уроків:

1.     Нетрадиційний урок треба готувати заздалегідь і розробити систему конкретних цілей навчання і виховання.

2.     Обираючи тип нестандартного уроку, вчителю потрібно враховувати особливості своєї вдачі і темпераменту, рівень підготовки і специфічні особливості класу в цілому і окремих учнів.

3.     Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці сумісних уроків.

4.     При проведенні новаторського уроку керуватися принципом «разом з дітьми і для дітей».

5.     Нетрадиційні уроки проводити у атмосфері розкутості, добра, творчості, радості, душевного й інтелектуального піднесення.

За умов використання на практиці нетрадиційних типів уроку зросте мотивація до навчальної діяльності, до літератури в цілому. За допомогою вчителя учні реалізують себе у творчості, створять умови для саморозвитку. Адже нетрадиційні уроки виконують головну функцію: створюють ситуацію зустрічі учня з письменником, учня з художнім твором, учня з мистецтвом. Звичайно, не всі нові типи уроків залишаться у широкій практиці, але ніколи не переведуться заняття словесності, які дають учням ґрунтовні літературні знання, збагачують їх емоційно і духовно, формують їхню свідомість і світогляд.

                                                    ЛІТЕРАТУРА:

1.     Бычкова Н. «Восхождение к сути…». Урок-мастерская по изучению лирики Б.Пастернака // Зарубіжна література. – 2009. – № 42. – С. 11-16.

2.     Каніболоцька О.А. Використання аудіокниг у процесі вивчення прецедентних художніх творів світової літератури. На матеріалі новели Гі де Мопасана «Намисто» // Зарубіжна література в школах України. – 2010. – № 10. – С. 32-35.

3.     Коваленко В. Три уроки узагальнення та систематизації вивченого впродовж року із застосуванням інтерактивних форм роботи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 5. – С. 52-57.

4.     Кругла Л. Подорожі з Гоголем у часі і просторі: Україною, Росією, Європою, Єрусалимом, Всесвітом // Всесвітня література та культура. – 2009. – № 4. – С. 16-17.

5.     Куцевол О.М. Структура сучасного уроку зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – № 3. – С. 38-40.

6.     Мухаметова А.М. Путешествие в мир профессий // Воспитание школьников. – 2010. – № 10. – С. 42-50.

7.     Ніколенко О.М., Куцевол О.М. Сучасний урок зарубіжної літератури: Посібник для вчителя. – К., 2003.

8.     Островська Г.О. Мистецтво художнього слова проти війни // Зарубіжна література в школах України. – 2009. – № 1. – С. 26-29.

9.     Семенюк С., Плотникова Т. Осягнути особливості метафоричного світобачення автора у новелі Ф.Кафки «Перевтілення» // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 7-8. – С. 100-106.

10. Синявская Т.С. Литературная практика ноосферного образования. – М., 2008. – 80 с.

11. Сівер Л. Краса і таємниця соборів: за романами В.Гюго і О.Гончара // Зарубіжна література. – 2010. – № 21-24. – С.79-83.

12. Столярчук Л. «Шекспір – це пророк, посланий Богом…». Система уроків // Зарубіжна література. – 2011. – № 15-16. – С. 15-26.

13. Сутула О., Тригуб І. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 9. – С. 32-35.

14. Тур В. Діалог як основна форма втілення герменевтичного способу навчання на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література. – 2009. – № 44. – С. 1-24.

15. Хроменко І. Дві зустрічі у колі мудрості Омара Хайяма // Всесвітня література та культура. – 2009. – № 9. – С. 32-41.

16. Цьолковська Б. Інтелект-шоу за творами Дж.Ролінг «Гаррі Поттер і таємна кімната», Й.Колфера «Артеміс Фаул», Дж.Толкіна «Гобіт», К.Льюїса «Хроніки Нарнії», Л.Бессона «Артур і мініпути», Р.Дала «Чарлі і шоколадна фабрика» // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 11. – С. 79-87.